Добірка статей, оповідань і нотаток. Всього записів: 9.
В основі майже кожного душевного болю у стосунках лежить тихий, ледь чутний шепіт: «Мене знову не цінують». Ми відчайдушно шукаємо в іншій людині той погляд, те слово, той вчинок, який нарешті доведе нам нашу цінність. Ми чекаємо, що нас приймуть цілком. І в цьому очікуванні - головний парадокс. Ми шукаємо прийняття від іншого, бо не можемо...
Олексій був геніальним архітектором. Тільки будував він не будівлі, а світи для інших. Він умів слухати. Не так, як слухають інші — чемно киваючи й чекаючи своєї черги заговорити. Він слухав усім своїм єством, наче був археологом, а душа іншої людини — невідомою гробницею, повною скарбів. Він запам’ятовував усе. Випадково обронену фразу про те, що...
У Ані в голові була монтажна кімната. Вона не те щоб жила власне життя - вона монтувала його постфактум. Реальність була лише сирим, незграбним матеріалом, який потім потрапляв до рук її внутрішнього режисера - цинічного, безжального генія, що завжди знав, як треба було . Ось сьогоднішній матеріал. Парк. Рідкісний сонячний день. Вона сидить на...
Старий Івар сидів на перевернутому човні, штопаючи сіті товстою голкою з китової кістки. Повітря пахло сіллю, гнилою рибою та холодною водою. Перед ним, біля нового причалу, метушився хлопець років двадцяти, що приїхав із міста на літо. Хлопець полірував борт своєї яхти - ослепно білої, гладенької, без жодної подряпини. Вона називалася...
Бувало таке? Хтось каже тобі щось різке, і ти одразу кидаєшся в атаку логікою та фактами, намагаєшся довести свою правоту. І навіть коли ти перемагаєш у суперечці, залишається гіркий присмак. Чому? Бо ти відповів на слова, а не на людину. Бо в ту мить твоя психіка клацнула й зачинилася в камері з чотирьох стін: «Напад!», «Захищайся!», «Я правий!»,...
Тебе не існує. Те, що ти називаєш «я», - це піратська збірка чужих уявлень про успіх, встановлена на твоє заводське «залізо» ще в дитинстві. Криво, з битими драйверами, але зате з повним пакетом офісних програм: «Будь зручним», «Не висовуйся», «Що люди скажуть?». Твої батьки, з величезної, панічної любові, були першими системними адміністраторами....
Спочатку ми - архітектори. Ми народжуємося як дикий, непозначений краєвид. Десь - болото потаємних бажань, десь - урвища ірраціонального страху, десь - галявини чистої, безпричинної радості. Та дуже рано в нас прокидається внутрішній перфекціоніст із генеральним планом забудови. Він не диктатор. Він - декоратор. Він займається терраформуванням...
Артур не був людиною. Він був функцією, замкненою в бездоганний екзоскелет. Його посада - «Старший партнер» - була кірасою. Його вивірена, позбавлена емоцій мова - глухим забралом. Його щоденний маршрут зі стерильного передмістя у скляну вежу офісу - поножами, що не давали збитися зі шляху. Глибоко всередині цих лат сидів не Артур, а маленький,...
Неприступність - це маска, за якою ховається душа, що скучила за теплом. 🦋
"Я - дослідник, який описує побачене. Кожен текст тут - це дзеркало, що відбиває одну грань людського досвіду; один промінь світла, що падає під певним кутом. Це не істина в останній інстанції і не універсальний діагноз. Тут немає остаточних відповідей. Лише запрошення до роздумів."