Результати з’являтимуться в міру введення слова.
Ми зібрали найсвіжіші записи, щоб вам було що почитати навіть без пошуку.
Сучасна людина не шукає кохання. Вона відкриває Проєкт. У Проєкта є технічне завдання. Специфікації, покликані спроєктувати безпеку. Зріст - «від», вага - «до», щоб почуватися захищеною або підкреслити свій статус. Вік - «до», щоб не зустрітися з чужою втомою. Фінансовий протокол - «не нижче», щоб обійти касовий розрив. Почуття гумору -...
Цей звук ключа в замковій щілині. Це не просто звук твого повернення додому. Це найчесніший звук за весь твій день. Це клацання, яким ти вимикаєш ту версію себе, яку показував світові. 🦋
Аня любила повзунки. Не ті, з м'якої бавовни, що їх носять немовлята. Аня любила повзунки в застосунку для знайомств. Вони дарували їй захопливе відчуття контролю, наче вона була не самотньою дівчиною в орендованій однокімнатній, а божеством, що створює Адама одним рухом пальця. Рух вправо: зріст від 185. Відсікти коротунів, які не зможуть...
Коли «Фони» тільки запускали, слоган був смішний і чесний: «Фон - той, хто завжди на вашому боці». Спершу це був просто ще один кмітливий ІІ-помічник у телефоні. Потім у навушниках. Потім у лінзах. Потім просто всюди, де був ти. У Льови Фон з'явився у тридцять. До того він вважав себе дорослою людиною старої школи: живе спілкування, чесність,...
Минуле - це підручник, а не камера тортур. 🦋
У Іри після Сашиного відходу залишилися три речі: кактус, зарядка від його ноутбука і відчуття, що їй мають компенсувати час. Кактус дивився з підвіконня з виразом «я взагалі не при справах». Зарядка лежала на столі, як маленький доказ. А відчуття боргу вже було серйозним. \- Чотири роки, - сказала вона кактусу. - ЧОТИРИ. РОКИ. Кактус мовчав, бо...
Олексій був геніальним архітектором. Тільки будував він не будівлі, а світи для інших. Він умів слухати. Не так, як слухають інші — чемно киваючи й чекаючи своєї черги заговорити. Він слухав усім своїм єством, наче був археологом, а душа іншої людини — невідомою гробницею, повною скарбів. Він запам’ятовував усе. Випадково обронену фразу про те, що...
Він стояв біля вікна і дивився на дощ. Це був звичайний, сірий міський дощ. Він барабанив по підвіконню, стікав кривими струмками по склу, збирався в калюжі на асфальті. Люди на вулиці поспішали, ховалися під парасолями, зжималися від холоду. А він стояв і заздрив дощу. Він заздрив не його свіжості чи прохолоді. Він заздрив його природі. Дощ не...
Жаль за минулим - це дзеркало, що відбиває наше невдоволення теперішнім. 🦋
Іноді треба перестати працювати з самою проблемою і натомість змінити середовище, у якому ця проблема існує. 🦋
Він знайшов її на дні коробки зі старими університетськими конспектами. Аудіокасета. Дешевий прозорий пластик, паперовий вкладиш з вицвілою фіолетовою пастою. Її почерк. Трохи нахилений ліворуч, із крихітним сердечком замість крапки над «i» у слові «Nothing». Він не бачив цю касету років двадцять. Думав, що давно викинув. Або загубив. Хоча, певно,...
Будильник телефону продзвенів о 7:00, як і вчора, і рік тому. Олег, не розплющуючи очей, потягнувся рукою й ударив по кнопці. П'ять хвилин тиші. Потім будильник знову задзвонив. О 7:05 він сів на ліжку, і світ слухняно став на свої рейки. Ванна. Шум води. Зубна паста зі звичним м'ятним смаком. Автоматичні рухи щіткою - угору-вниз,...