Зміни - це життя
Ми часто чіпляємося за старе, за звичне, навіть якщо воно нас дратує, бо боїмося змін. Але знаєш, зміни - це і є життя. 🦋
Сторінка 2
Читайте статті, оповідання й нотатки з архіву. Нові матеріали з’являються регулярно.
Ми часто чіпляємося за старе, за звичне, навіть якщо воно нас дратує, бо боїмося змін. Але знаєш, зміни - це і є життя. 🦋
Старий Івар сидів на перевернутому човні, штопаючи сіті товстою голкою з китової кістки. Повітря пахло сіллю, гнилою рибою та холодною водою. Перед ним, біля нового причалу, метушився хлопець років двадцяти, що приїхав із міста на літо. Хлопець полірував борт своєї яхти - ослепно білої, гладенької, без жодної подряпини. Вона називалася...
Моє життя до неї було відполірованою до блиску однокористувацькою грою. Я знав свою мапу напам'ять: сіра гілка метро, гулкий опен-спейс офісу, три знайомі бари, де по п'ятницях міняли меню. Моє дерево навичок давно було прокачане до абсурду: «Сарказм» - 100 рівень, «Мистецтво непроникного обличчя» - експерт, «Здатність відрізнити хороший віскі від...
Продавчиня Лена сиділа у своєму акваріумі з плексигласу й дивилася “кіно”. Вісім годин на день повз неї текла чорна ріка конвеєрної стрічки, а в ній пливли чужі життя, запаковані в картон. Монотонний писк сканера був єдиною звуковою доріжкою. Лена була досвідченою глядачкою. Вона давно навчилася визначати жанр за першими кадрами. Ось поплив набір...
Щоб побачити веселку, треба спершу пережити дощ. 🦋
Слухай. Ти прокидаєшся, і перша думка: «Щось не так». Не зі світом, не з погодою - з тобою. Учора ти вирішив бути ідеальним. Подивився на колегу Петю, фаната здорового харчування, і подумав: «Ось! Треба бути як Петя!» А сьогодні проспав, і натертий морквяний салат, який ти собі обіцяв на сніданок, перетворився на сухе печиво. І от Петя вже десь...
Всередині кожного з нас точиться громадянська війна. Це тиха, виснажлива битва, яку ми ведемо з народження. На одному боці - той, ким ми хочемо бути: ввічливий, добрий, щедрий, сміливий. Відполірований фасад, який ми показуємо світу. На іншому - ті партизанські загони, що ховаються в підпіллі нашої душі: Гнів, Заздрість, Страх, Хіть, Лінь. Уся...
Страх перед невідомістю - це лише тінь, яку відкидає наш нерозкритий потенціал. 🦋
Каель ненавидів це дерево. Старий в'яз, який приніс у майстерню його вчитель, Еліас, був не матеріалом, а образою. Його стовбур ішов нерівно, вигинаючись, наче в передсмертних судомах. Темні, майже чорні сучки дивилися, як сліпі очі. По корі тяглися глибокі тріщини, схожі на шрами. Вже тиждень Каель намагався вирізати з нього постать сокола. У...
На вашій грудях влаштувалося тепле, муркотливе щастя вагою в кілька кілограмів, і ви думаєте, що це ви його прихистили. Яка грандіозна, захоплива омана. Ми будуємо космічні кораблі, розшифровуємо геном, сперечаємося про постмодернізм, а головний вчитель дзен-буддизму спить у нас біля ніг, і ми навіть не здогадуємося записатися до нього на курс. А...
Бувало таке? Хтось каже тобі щось різке, і ти одразу кидаєшся в атаку логікою та фактами, намагаєшся довести свою правоту. І навіть коли ти перемагаєш у суперечці, залишається гіркий присмак. Чому? Бо ти відповів на слова, а не на людину. Бо в ту мить твоя психіка клацнула й зачинилася в камері з чотирьох стін: «Напад!», «Захищайся!», «Я правий!»,...
Досконалість - це синонім кінця. Це та точка, після якої розвиток стає неможливим. 🦋
Тебе не існує. Те, що ти називаєш «я», - це піратська збірка чужих уявлень про успіх, встановлена на твоє заводське «залізо» ще в дитинстві. Криво, з битими драйверами, але зате з повним пакетом офісних програм: «Будь зручним», «Не висовуйся», «Що люди скажуть?». Твої батьки, з величезної, панічної любові, були першими системними адміністраторами....
Спочатку ми - архітектори. Ми народжуємося як дикий, непозначений краєвид. Десь - болото потаємних бажань, десь - урвища ірраціонального страху, десь - галявини чистої, безпричинної радості. Та дуже рано в нас прокидається внутрішній перфекціоніст із генеральним планом забудови. Він не диктатор. Він - декоратор. Він займається терраформуванням...
Кожна історія народжується з попелу своїх чернеток 🦋
Ігнат не працював. Він звершував обряд. Його храмом була міська площа, його паствою - сизі грудочки життя, звичайні міські голуби. Офіційно, для зрідка цікавих, він представлявся «міським орнітологом-статистиком». Звучало солідно, як вирок. Насправді ж він був просто Ігнатом, який рахував голубів. Він не просто ставив рисочки у своєму пошарпаному...
Старий гончар Кенджі не ліпив чаші - він вів із глиною розмову. Його майстерня, наповнена запахом пилу й дощу, була заставлена полицями. І на них стояли не тріумфи, а шрами: сотні тріснутих, кривих, недосконалих посудин. Якось до нього прийшов молодий учень Рьо, в голові якого сяяв образ ідеальної чаші - тонкої, мов пелюсток, симетричної, як...
Артур не був людиною. Він був функцією, замкненою в бездоганний екзоскелет. Його посада - «Старший партнер» - була кірасою. Його вивірена, позбавлена емоцій мова - глухим забралом. Його щоденний маршрут зі стерильного передмістя у скляну вежу офісу - поножами, що не давали збитися зі шляху. Глибоко всередині цих лат сидів не Артур, а маленький,...
Він жив у залі очікування. Не в реальному, а в тому, що вибудував у власній голові. Йому здавалося, що справжнє життя ще не почалося, а теперішнє - довгий пролог, у якому його рейс постійно переносять. Він сидів там і дивився крізь каламутне скло на злітну смугу, де літаки інших людей - яскраві, стрімкі, повні вогнів - один за одним злітали в...
Людина збудувала ідеальну клітку для своєї канарки. Кожна дужка була вивірена. Кожна жердинка відшліфована. Він розрахував ідеальну відстань до годівниці й поїлки. Усе було зроблено для того, щоб птахові було зручно. Щоб її життя стало повністю передбачуваним, безпечним і знайомим. Він любив свою канарку. Він просто хотів уберегти її від хаосу...