Матеріали на тему «прийняття»

Телеграми від Реальності

Коли ти бачиш структуру інтересів, ти розумієш: у цьому світі немає нічого особистого. Ніхто не хоче тобі зла. Всі просто переслідують свої цілі, прокладаючи свої вектори крізь простір. І якщо ти це бачиш, ти більше не кегля, яку збивають. Ти - гравець, який бачить усю дошку.

Телеграми від Реальності

Те, що ти називаєш слабкістю - може бути місцем твоєї сили. Просто ти дивишся не туди.

Телеграми від Реальності

Життя - воно не про те, щоб тримати, воно про те, щоб відпускати.

Телеграми від Реальності

Дзеркало не обирає, що відображати.

Телеграми від Реальності

Перестань бути метеорологом власного життя. Просто живи в погоді.

Телеграми від Реальності

Урагану байдуже, що ми думаємо про його маршрут.

Історії-дзеркала

Людина, яка заздрила дощу

Він стояв біля вікна і дивився на дощ. Це був звичайний, сірий міський дощ. Він барабанив по підвіконню, стікав кривими струмками по склу, збирався в калюжі на асфальті. Люди на вулиці поспішали, ховалися під парасолями, зжималися від холоду. А він стояв і заздрив дощу. Він заздрив не його свіжості чи прохолоді. Він заздрив його природі. Дощ не...

Історії-дзеркала

В один пакет

Продавчиня Лена сиділа у своєму акваріумі з плексигласу й дивилася “кіно”. Вісім годин на день повз неї текла чорна ріка конвеєрної стрічки, а в ній пливли чужі життя, запаковані в картон. Монотонний писк сканера був єдиною звуковою доріжкою. Лена була досвідченою глядачкою. Вона давно навчилася визначати жанр за першими кадрами. Ось поплив набір...

Карти внутрішнього світу

Партитура хаосу

Всередині кожного з нас точиться громадянська війна. Це тиха, виснажлива битва, яку ми ведемо з народження. На одному боці — той, ким ми хочемо бути: ввічливий, добрий, щедрий, сміливий. Відполірований фасад, який ми показуємо світу. На іншому — ті партизанські загони, що ховаються в підпіллі нашої душі: Гнів, Заздрість, Страх, Хіть, Лінь. Уся...

Історії-дзеркала

Глина

Старий гончар Кенджі не ліпив чаші — він вів із глиною розмову. Його майстерня, наповнена запахом пилу й дощу, була заставлена полицями. І на них стояли не тріумфи, а шрами: сотні тріснутих, кривих, недосконалих посудин. Якось до нього прийшов молодий учень Рьо, в голові якого сяяв образ ідеальної чаші — тонкої, мов пелюсток, симетричної, як...

Історії-дзеркала

Пляма

Віктор не жив. Він дезінфікував реальність. Його квартира була операційною, а він у ній — головний хірург, що вирізає будь-яку пухлину хаосу. Його балкон, викладений ідеально білою плиткою, був особистим філіалом стерильності на сьомому поверсі. А глибоко в підвалі його черепної коробки, у темному, смердючому куті, сиділа на ланцюгу вереслива...