Щоб побачити веселку, треба спершу пережити дощ
Щоб побачити веселку, треба спершу пережити дощ.
Сусідні матеріали
Попередній: В один пакет
Наступний: Реквієм за ідеальним «Я»
Ще на тему «прийняття»
Людина, яка заздрила дощу
Він стояв біля вікна і дивився на дощ. Це був звичайний, сірий міський дощ. Він барабанив по підвіконню, стікав кривими струмками по склу, збирався в калюжі на асфальті. Люди на вулиці поспішали, ховалися під парасолями, зжималися від холоду. А він стояв і заздрив дощу. Він заздрив не його свіжості чи прохолоді. Він заздрив його природі. Дощ не...
В один пакет
Продавчиня Лена сиділа у своєму акваріумі з плексигласу й дивилася “кіно”. Вісім годин на день повз неї текла чорна ріка конвеєрної стрічки, а в ній пливли чужі життя, запаковані в картон. Монотонний писк сканера був єдиною звуковою доріжкою. Лена була досвідченою глядачкою. Вона давно навчилася визначати жанр за першими кадрами. Ось поплив набір...
Партитура хаосу
Всередині кожного з нас точиться громадянська війна. Це тиха, виснажлива битва, яку ми ведемо з народження. На одному боці - той, ким ми хочемо бути: ввічливий, добрий, щедрий, сміливий. Відполірований фасад, який ми показуємо світу. На іншому - ті партизанські загони, що ховаються в підпіллі нашої душі: Гнів, Заздрість, Страх, Хіть, Лінь. Уся...
Глина
Старий гончар Кенджі не ліпив чаші - він вів із глиною розмову. Його майстерня, наповнена запахом пилу й дощу, була заставлена полицями. І на них стояли не тріумфи, а шрами: сотні тріснутих, кривих, недосконалих посудин. Якось до нього прийшов молодий учень Рьо, в голові якого сяяв образ ідеальної чаші - тонкої, мов пелюсток, симетричної, як...